Американець в Херсоні: американський вчитель вісім місяців «шпигував» за росіянами в окупованому місті.

Американського вчителя масштабне вторгнення РФ застало в окупованому в березні Херсонi. Тут він щодня, з ранку до вечора, чекав на повернення українських військ.

56-річний американський вчитель Тімоті Моралес провів вісім місяців в окупованому Херсоні. Він переховувався від російських патрулів і рідко виходив на вулицю. Змінив кілька квартир. Щоб не збожеволіти, він спостерігав з вікна за окупаційними військами та викладав українцям англійську мову.

Давайте разом з Вами дізнаємось про життя американця в окупованому Росією Херсоні.

У місті досі немає електрики, водопостачання та інтернету, лунають вибухи. Але для Тімоті Моралеса в цьому немає нічого особливого. Відколи українська армія увійшла до Херсона, він знову відчуває себе вільним.

Професор університету та викладач англійської літератури з Оклахоми приїхав на південь України 20 років тому на запрошення місцевого університету читати лекції студентам.

«Я оселився в цьому місті 19 років тому. Влітку приїжджав до Одеси й викладав студентам. Потім деякий час подорожував країною. І я закохався в Херсон», — розповідає американець. Тут він створив сім’ю, а згодом відкрив онлайн-школу іноземних мов.

Звістка про окупацію в Херсоні надійшла від учня, по відео. Тімоті, як і тисячі інших мешканців міста, одразу ж поклав валізу в машину.

«Я намагався втекти, прихопивши з собою в автомобілі 10-річну доньку та 4-річну племінницю. Але перед нами були озброєні росіяни й треба було подолати 35-50 блокпостів. Мені сказали, що там фільтраційний табір. З американським паспортом могли виникнути проблеми. Тому ми вирішили не наражати дітей на небезпеку», — розповів американський вчитель про початок окупації.

Дітей з Херсона евакуювала його колишня дружина. Потім Тімоті повернувся до своєї квартири, яка стала добровільною «в’язницею». Побоюючись арешту росіянами, американець протягом двох місяців не виходив зі свого будинку, обнесеного високим парканом.

«Пізніше я повернувся до викладання і в пошуках кращого інтернету почав обережно мандрувати між двома квартирами. Час від часу я ходив за покупками в невеликий магазинчик, що знаходився неподалік. Мої поїздки на роботу були вкрай обмежені. Я завжди обирав один з чотирьох можливих маршрутів, залежно від рівня концентрації росіян», — згадує свої поневіряння наш герой.

Тімоті мав точний план на кожен раз, коли він «виходив у світ». Зі свого вікна він вивчав плани й звички росіян. Він розрахував безпечне часове вікно спостереження та слідкував за обстрілами. Однак одного вересневого ранку він прорахувався і був «спійманий».

«Я вийшов на вулицю після того, як розбомбили університет, де жили окупанти. Щойно я перейшов вулицю, як почув, що по той бік паркану стоять двоє солдатів. Вони йшли на нас з кулеметами…», — розповідає Тімоті. Чоловік повернувся додому і зачинив двері. Він думав, що його не знайшли. Але через пів години у двері постукали.

«Двоє чоловіків, які представилися співробітниками ФСБ, направили на двері кулемет. Я одразу сховав мобільний телефон, ноутбук та документи. Вони почали стукати все сильніше і сильніше. Врешті-решт мені довелося відчинити двері», — згадує американець свою першу зустріч з окупантами.

Тімоті погано знав українську та російську мови, тому американець не намагався видати себе за місцевого жителя. Він вирішив обдурити. Він представився громадянином Ірландії. Він розповів, що приїхав викладати англійську мову, але його документи були викрадені. Він сказав, що його «клієнт» був «не дуже розумним» і відразу ж перейнявся цією історією.
«Зрештою, пані, яка живе поверхом нижче, наполягла. Я ввічливо називав її «бабуся». Вона тут же піднялася по сходах і почала кричати! Ви ж знаєте, які хоробрі українські жінки! Вона кричала: «Він вчитель, він нічого поганого не зробив, залиште його в спокої». Вони подивилися на квартиру і пішли», — розповідає Тімоті.

Оскільки продовжувати роботу було небезпечно, наш герой провів решту часу у квартирі родича. Каже, що раніше він лише боявся Росії, але після цього інциденту у нього з’явилася параноя щодо РФ. Останні тижні окупації були дуже поганими.

«У нас не було ні інтернету, ні електрики, ні води. Тому вночі я спав у ванній кімнаті. А вдень дивився у вікно і занурювався в роздуми», — говорить вчитель.

Згодом він повернувся до своєї квартири. Одного разу він побачив дещо незвичне.

«Повз моє вікно проїхав автомобіль з двома маленькими жовто-блакитними смужками на дзеркалах. Неймовірні й хоробрі люди», — згадує американець. Через кілька хвилин він вже не міг приховати свого здивування.

«Потім повз моє вікно проїхав пікап з великим українським прапором. За нею сигналили багато інших машин. Скрізь майоріли українські прапори», — згадує він свій перший день звільнення.

Американець зрозумів, що сталося, і кинувся на площу Свободи, яка знаходиться всього за 300 метрів від нього.

«Там вже зібралася частина українців. Вони були збентежені й щасливі водночас. Для мене це був чудовий досвід», — каже Моралес.

Американець ще не вирішив, чи залишаться в Херсоні. Зараз він хоче відвідати своїх родичів. І вивчити українську мову, що поки що є важливим завданням. Без перебільшення, бо іноді це рятує життя.

Американець в Херсоні: американський вчитель вісім місяців «шпигував» за росіянами в окупованому місті

©